Гурт Pta Khi приміряють на себе страждання

Друзі, якщо вам є, що сказати з приводу релізу гурту Pta Khi, другої частини дебютного альбому “Човен снів”, будь ласка, пишіть! Рецензії із коментарів до альбому дублюємо сюди, бо під cut’ом їх не видно.

Думки Антона Горбатюка:
“Кльово. Мене підкупила оригінальність матеріалу, бо навідміну від попередньої частини, це не теж саме, що клєпати музло на чужі вірші. Хоча й якби перший ЕР насправді був поганим, то другий я б і не слухав.

Декілька моментів мене неприємно напрягли. Spoken word першого треку вбиває своєю банальністю. Ще й “зі сходу грянув грім” відлякуює, змушуючи думати, що Птахи вирішили паразитувати на тему війни. Але то помилкове враження. Жаль, що саме “Шторм” – відкриваючий трек. Другий момент, що мені не сподобався – гітарний соляк в “Квиток на місяць”. Він робить забагату шуму в такій ліричній композиції. “Свій звук” прийде згодом.

А тепер про хороше, щоб ви ге думали, що я тільки критикувати можу. Чіпляє непоставлений голос. Валєрчик не схожий на всю цю тонну молодих виконавців, що схожі один на одного, ніби в одного виклада вчились. Якщо хтось скаже, що вокал “не фонтан” – то приймайте це за комплімент, бо саме вади голосу створюють його оригінальність. Продовжуючи тему оригінальності – хороші вірші. Тут я не супер-спєц і не літературний експерт, але текст в рази приємніший, ніж у більшості сьогодніх авторів.

В цілому, я фанат музики, яка несе в собі малу, але сильну долю депресняка. Атмосфера пісень якраз створює цю легку загробність, безвихідь, самотність і всяку таку недолю. При цьому Птахи не верещать і не плачуть над зладнями, а займають думаючу та спостерігаючу позицію, регулярно приміряючи на себе страждання.”