Гурт Pta Khi приміряють на себе страждання

Друзі, якщо вам є, що сказати з приводу релізу гурту Pta Khi, другої частини дебютного альбому «Човен снів», будь ласка, пишіть! Рецензії із коментарів до альбому дублюємо сюди, бо під cut’ом їх не видно.

Думки Антона Горбатюка:
«Кльово. Мене підкупила оригінальність матеріалу, бо навідміну від попередньої частини, це не теж саме, що клєпати музло на чужі вірші. Хоча й якби перший ЕР насправді був поганим, то другий я б і не слухав.

Декілька моментів мене неприємно напрягли. Spoken word першого треку вбиває своєю банальністю. Ще й «зі сходу грянув грім» відлякуює, змушуючи думати, що Птахи вирішили паразитувати на тему війни. Але то помилкове враження. Жаль, що саме «Шторм» — відкриваючий трек. Другий момент, що мені не сподобався — гітарний соляк в «Квиток на місяць». Він робить забагату шуму в такій ліричній композиції. «Свій звук» прийде згодом.

А тепер про хороше, щоб ви ге думали, що я тільки критикувати можу. Чіпляє непоставлений голос. Валєрчик не схожий на всю цю тонну молодих виконавців, що схожі один на одного, ніби в одного виклада вчились. Якщо хтось скаже, що вокал «не фонтан» — то приймайте це за комплімент, бо саме вади голосу створюють його оригінальність. Продовжуючи тему оригінальності — хороші вірші. Тут я не супер-спєц і не літературний експерт, але текст в рази приємніший, ніж у більшості сьогодніх авторів.

В цілому, я фанат музики, яка несе в собі малу, але сильну долю депресняка. Атмосфера пісень якраз створює цю легку загробність, безвихідь, самотність і всяку таку недолю. При цьому Птахи не верещать і не плачуть над зладнями, а займають думаючу та спостерігаючу позицію, регулярно приміряючи на себе страждання.»