Андеграундна музика. Круто звучить, але що це насправді?

Андегрaунд – слово іншомовного походження, що  охоплює в собі сукупність творчих напрямків у сучасному мистецтві, зокрема в музиці, та несе протиставлення масовій культурі, мейнстріму, а також офіційному мистецтву. Андерграунд – це  неформальні, незалежні або ж заборонені цензурою види та твори мистецтва. Між андеграундом та мейнстрімом  межа надзвичайно розмита, адже багато видів та творів мистецтва, які починалися, в свою чергу, як андерграунд, з часом стали популярними та масовими.

Андеграунд характеризується розривом з панівною ідеологією, ігноруванням стилістичних і мовних обмежень, відмовою від загальноприйнятих цінностей, норм, від соціальних і художніх традицій, нерідко присутній епатаж публіки, бунтарство.

Крім того, андерграунд відкидає і в більшості випадків порушує загально прийняті в суспільстві політичні, моральні та етичні орієнтації, а  також стереотипи поведінки, при цьому впроваджуючи в повсякденне життя  нові схеми поведінки. Прикладом є типова тематика американського та європейського андерграунду – «сексуальна революція», анти релігійність, проблеми маргінальних груп.

Даний термін увійшов у життя та почав вживатися вже в другій половині XX століття.  Андеграунд містив в собі деякі види рок-музики, такі, як екстремальний і авангардний метал та гранж. Розглядаючи «андерграунд» зі сторони хіп-хопу, то до нього відносять Джі-фанк і Гангста-реп. Ще на початках часто латино та афроамериканці бідних районів збиралися  невеличкими гуртами будь-де – під мостами, в парках та стареньких клубах для так званих «чеканки» та реп-батлів. Далі, з часом,  такі  «тусовки»  перевтілювалися в андерграундні стилі, а трохи згодом стали досить популярними.

«Підпільники» тоді пропонували досить довгі твори, тривалість яких сягала навіть 30 хвилин. Основою даних творів був блюз, оскільки виконавці відмовлялися від простої та легкої для запам’ятовування мелодійності і досить часто вдавалися  до складних ритмометричних зразків джазової музики. Однак трохи згодом і «підпільники» розпочали записувати свої платівки, а їх музика, в свою чергу, стала органічною частиною загальної музичної індустрії.

Якщо ж розглядати СРСР, то андерграунд наділений  іншими формами. Внаслідок офіційної цензури майже всяке неофіційне, а саме не визнане владою, мистецтво, включаючи музику та літературу, виявлялося андеграундом і, намагаючись існувати, іноді вимушено перевтілювалося у свою субкультуру. Так,  в той час з’являлися незалежні книжкові публікації – самвидав, андерграундне поширення музики – магнітіздат, неофіційні концерти – квартирники, про які ми дещо раніше розповідали. Крім того, значна частина радянського андерграунду була політизована, оскільки будь-яка опозиційність в масовому мистецтві була виключена  внаслідок тієї ж цензури.

Наразі, в Україні теж прокинувся певний інтерес до андеграундної музики. Однак, нажаль, альтернативна музична сцена в нашій країні  все ще розвинута посередньо. Дуже велика кількість гуртів приречена назавжди залишитись в андеґраунді, а еталоном успіху, в свою чергу, вважається вихід на зарубіжну сцену. Мабуть, саме через це концерти такого плану збирають в  кращому випадку 150–200 слухачів.

Якщо в глибину заглянути даного питання, то легко можна визначити, що учасники таких музичних гуртів доволі часто працюють айтішниками, менеджерами середньої ланки, перукарями, викладачами тощо. В більшості у вільний свій час, а це здебільшого ночами проводять репетиції та на телефон записують свої перші сингли. Виконавцям андеграундної музики дещо  не пощастило: бо народились в країні, яка не звикла платити за музику, а також ходити на концерти маловідомих колективів. В свою чергу, радіостанції їх ігнорують, а коло прихильників обмежується найближчим їх  оточенням.

Це  – молоді, активні, нерозпіарені українські музиканти. Їх надзвичайно багато. Багато хто з них твердо вірять, що заробляти музикою на життя все ж таки можливо, однак, боротьба з вітряками часто  затягується на довгий час, з плином якого, більшість виконавців зневірюється, а комусь фортуна досить гарно посміхається. Та посмішка фортуни дарується – одиницям. Незалежну, або ж її можна назвати ще некомерційну музику, у мас-медіа й надалі продовжують характеризувати термінами «неформат», «андеграунд» чи «альтернатива». В більшості випадків, головним концертним майданчиком для молодих артистів стають тісні клуби та, якщо пощастить, музичні фестивалі.

Наразі,  фахівці з оптимізмом дивляться на перспективи розвитку андеграндної музики та її співпраці з музичною індустрією.

Наше радіо СОЛЯНКА активно взялося за роботу в області андеграундної музики, адже зараз є дуже велика кількість різноманітного та різножанрового музичного контенту, та пропонує своїм слухачам вільний доступ до нової і маловідомої музики.

Чому метою радіо СОЛЯНКА – є саме популяризація української андеграундної музики молодих гуртів та виконавців?

Ми раніше повідомляли, що наша команда, вважала, що сучасна українська музика в більшості заключена в образах гуртів Океана Ельзи, Скай, Другої ріки та ще у невеликій кількості музикантів. Однак, всього за рік часу ми мали можливість познайомитися з творчістю 300-та музикантів та гуртів з різних міст України – це молоді, талановиті, аутентичні носії української культури. Двигуни її розвитку. Але, на жаль, про них знає дуже мало слухачів. А ця кількість музикантів, треба сказати, лише крапля у морі в порівнянні з тим, скільки їх ще існує.

Наша команда вибрала напрямок андеграундної музики, бо здебільшого композиції молодих музикантів є неформатними для сучасного телебачення та радіомовлення. Зазвичай, їхня музика – це нестандартне, еклектичне звучання, незвичне виконання та глибокий чи з багатьма символічними відсиланнями текст.

Це смак вільної музики.